|
Як згадуватимуть день 11 березня 2004 року через рік, у 2005-му? Ніхто в Європі наразі не відповість на це запитання. Чотири дні, між вибухами та виборами в Іспанії, європейці перебували у величезній розгубленості, можливо, такій, як після падіння Франції у 1940 році. Коли 12 березня вісім мільйонів іспанців вийшли на вулиці, це здавалося тріумфом демократичного устрою. Коли 14 березня несподівано багато — 76% —громадян прийшли на вибори, демократичний устрій гідно відповів на випад своїх ворогів. Наступного після терористичних актів ранку здавалося, що ці вороги, як неодноразово бувало з опонентами демократії в минулому, не розуміють природи тих, проти кого вони виступають. Наступного після виборів ранку виявилося, що вони розуміють її надто добре. Тож не дивно, що відчуття благородного смутку поступилося у Європі й Північній Америці приголомшеності та тривозі. Навряд чи зараз можна відповісти на всі запитання. Але час принаймні деякі запитання поставити.
Детальніше >>
|