Етногенез Іспанії Походження населення Іспанії пов´язане з неодноразовими навалами різних народів. Споконвіків там, ймовірно, жили ібери. У VІІ ст. до н.е.
на південно-східному і південному узбережжі Піренейського півострова були засновані грецькі колонії. У середині VІ ст. греків витіснили карфагеняни. У VІ-V ст.ст. до н.е. північні і центральні райони півострова були завойовані кельтами.
Після перемоги в другій Пунічній війні (218-201 до н.е.) здебільшого територіями нинішньої Іспанії заволоділи римляни. Римське панування тривало приблизно 600 років. Потім запанували вестготи. Їх держава зі столицею в Толедо проіснувала з початку V ст. н.е. до вторгнення маврів з Північної Африки 711 року. Араби утримували владу протягом майже 800 років. Євреї, чисельність яких становила 300-500 тис. чоловік, жили в Іспанії протягом 1500 років.
Етнічні та расові протиріччя в Іспанії не перешкоджали численним змішаним шлюбам. У результаті багато представників другого покоління мусульман стали людьми зі змішаною кров´ю.
Після відновлення християнства в Іспанії прийняли укази проти іудеїв (1492) і проти мусульман (1502). Цим групам населення доводилося вибирати між прийняттямхристиянства і вигнанням.
Тисячі людей віддали перевагу водохрещенню і асимілювалися в іспанському етносі.
У зовнішньому вигляді іспанців і їхній культурі сильно виражені афро-семітські й арабські риси, що стало приводом для крилатої фрази «Африка починається на Піренеях». Однак багато жителів півночі країни успадкували кельтські та вестготські особливості - світлу шкіру, русяве волосся і блакитні очі. У південних районах переважають смугляві та темноокі брюнети.