УКР РУС
Додому  Контакти  Мапа сайту 
  • Оголошення
  • Каталог посилань
  • Фотографії Іспанії
  • Словник
  • Форум
  • На форумі
  • Cдам квартиру в Барселоне. [clasesencasa, 19:37]
  • особенности съема квартиры в Испании [clasesencasa, 19:27]
  • снять квартиру в Барселоне и окрестностях [clasesencasa, 19:35]
  • Вибори Президента України 2014 [bombero, 01:03]
  • встречу,доставлю в аэропорт Барселоны, Жироны. [viv, 09:03]
  • Сдаю виллу с видом на море на Коста Брава, Испания [viv, 09:42]
  • Индивидуальный отдых в Барселоне . [artabash125, 13:54]
  • Пользовательского поиска

    Історія Іспанії

    Доісторичні часи.

    Найдревніші археологічні знахідки в Іспанії відносяться до 30.000-50.000 до нашої ери. Це і так названий "hombre de Orce" (фрагменти черепа, знайдені неподалік від Орсе), і наскальний живопис, і т.п. До найбільш значимих знахідок на території Іспанії можна віднести останки з печер Cova Negra у Хативі (Jativa) і Pinar у Гранаді (Granada).

    Кельтиберійская Іспанія.

    Відповідно до останніх теорій, ибери прийшли на Піренейский півострів з півночі Африки, остаточно осівши на середиземноморському узбережжі і на півдні, де вони створили різноманітні цивілізації, залишки яких збереглися дотепер і мають величезне значення. Серед них особливої уваги заслуговує та, котра в грецьких розповідях називалася цивілізацією turdetanos або turdulos і існувала в місті Тартесс (Tartessos). Вважається, що саме це іберійське плем’я створило впливову державу з розвинутою культурою в долині Гвадалкивир (Guadalquivir) на півдні Іспанії. Приблизно в 1200 році до нашої ери з півночі на півострів проникли кельтські племена і зайняли велику частину його території, обосновуючись і змішуючись з иберами. Схоже, гори, у яких жило населення басків, ніколи не піддавалися вторгненням загарбників, через це походження цього населення залишається нез’ясованим, хоча, поза сумнівами, цей народ дуже древній, як і його мова, що дає можливість розглядати його як пре-иберійське населення.

    Фінікійці, греки і карфагеняни.

    Приблизно в 1000 році до нашої ери на півострів прибули фінікійці і заснували колонії, найбільш важливою з яких була колонія Gadir, нинішній Кадіс (Cadiz). У свою чергу, греки заснували свої колонії на півночі і на середземноморському узбережжі.

    Під час Пунічних войн між Римом і Карфагеном, карфагеняни захопили Іспанію і завоювали велику частину півострова. Свої найбільш важливі колонії карфагеняни побудували на острові Ібіца та у Картахені.

    Римляни і готи.

    Повністю розоривши Карфаген, римляни продовжили будівництво своїх колоній в Іспанії, майже цілком завоювавши півострів. Так на сторінках історії з’явилася провінція Hispania, що склала частину Римської Імперії і мала велике значення, аж до того, що два римських імператори, Трахано (Trajano) і Адриано (Adriano), народилися саме в цій провінції. Іспанія цілком прийняла римську культуру і римську мову.

    У 409 році, з падінням Римської Імперії, півострів захопили племена готів і панували там до 419 року.

    Мусульманська Іспанія і Реконкіста.

    Панування вестготів закінчилося в 711 році, коли мусульманське військо кількістю 50.000 солдат, перетнуло Гібралтарську протоку і перемогло армію вестготів у битві під Гвадалете (batalla de Guadalete) біля Кадіса. Родриго, останній король готів, потерпів поразку, однак справа на цьому не закінчилася. Чотири роки потому мусульмани завоювали майже весь півострів, перетворивши його в емірат (emirato) – типову арабську провінцію, названу Al-Andalus. У VII і XI сторіччях могутність мусульман зросла, не дивлячись на те, що на півночі півострова були створені центри опору. Відбувається арабізация завойованих територій і здобуття ними політичної незалежності від арабської влади. У Х сторіччі Абдерраман III перетворив Al-Andalus у незалежний халіфат, вільний у виборі релігії. Завдяки нововведенням у точних і гуманітарних науках, а також приділенню підвищеної уваги розвиткові міст, почалася епоха розквіту культури. Найбільш значимими містами стали Валенсія, Сарагоса, Севілья і Кордоба, яка у Х сторіччі перетворилася в найбільше місто Західної Європи, з населенням у 500.000 чоловік, і стала культурним центром епохи. Однак, у XI сторіччі, битви що почалися між королівськими мусульманськими родинами стали початком занепаду і халіфат розколовся на цілу мозаїку невеликих королівств, так званих reinos taifas. Рух Реконкісти ставав з кожним разом сильнішим, у 722 році мусульмани потерпіли першу поразку під Ковадонгой (Covadonga), в Астурії, від руки короля Пелайо. Крім занепаду ці роки ознаменувалися також перемогами північних королівств.

    У XIV сторіччі іспанським мусульманам уже належала тільки Гранада, яку вони утримували до кінця XV сторіччя, поки Католицькі Королі не приєднали її до королівства Кастилії.

    Католицькі Королі (Los Reyes Catolicos).

    Шлюб між Изабель де Кастилья (Isabel de Castilla) і Фернандо де Арагон (Fernando de Aragon), (Католицькими Королями) у 1469 році й успадкування двох найбільш важливих королівств півночі привело до остаточної зміни основи Реконкісти. Так, після останньої поразки в 1492 році, коли Гранада була приєднана до Іспанії, почалася нова глава історії: об’єднання всієї іспанської території під єдиним правлінням і єдиною релігією – католицькоюї. І це прагнення до християнізації поклало початок однієї із самих чорних глав іспанської історії – рішенню про вигнання євреїв або мусульман, що не хотіли звернутися до католіцизму і появі Інквізиції.

    У тому ж році, коли відбулося взяття Гранады, кораблі Кристофора Колумба вперше приплили в Америку. За цим почалося загарбницьке просування по американських землях, до якого пізніше приєдналися Португалія, Франція й Англія. Тонни золота і срібла вивозилися з нового континенту й Іспанія перетворилася в одну із самих могутніх у світі держав.

    Династії Габсбургов і Бурбонов.

    Після смерті Изабель ла Католика (Isabel la Catolica) у 1504 році, трон успадкувала її дочка Хуана, що у той час перебувала у шлюбі з Филипом, сином короля Австрії й імператора священної Романо-Германской імперії. Це привело до злиття обох королівств і створення найбільшої імперії за всю історію. Але Филип, на прізвисько "красивий", помер дуже молодим і Хуану оголосили божевільною. Імперію успадкував її син Карлос I, але, досягши зрілого віку, він вирішив присвятити себе релігії й у 1556 році усамітнився в монастирі Monasterio de Yuste, а імперія була розділена між членами родини Габсбургов на дві частини – іспанську й австрійську.

    Іспанія продовжувала процвітати під правлінням династії Габсбургов завдяки торгівлі з американськими колоніями, але в той же час вела війну з Францією, Голландією й Англією. Кульмінацією стала поразка "непереможної ескадри" ("Armada Invencible") у 1588 році. Коли останній правитель династії Габсбургов помер, не залишивши після себе спадкоємців, трон успадкував Филип де Бурбон, племінник короля Франції Луїса XIV . Після Французької Революції Іспанія оголосила війну новій республіці, але потерпіла поразку. Наполеон захопив владу і послав свої війська проти Іспанії в 1808 році, передавши трон своєму братові Хосе. Іспанці вели війну за незалежність 5 років. Після остаточної поразки Наполеона в битві під Ватерлоо, у 1815 році, Фернанд VII повертається на іспанський трон і вводить систему твердого абсолютизму. Скасувавши салічний закон (Ley Salica), що забороняє жінкам успадковувати трон, Фернанд призначив спадкоємицею свою дочку Изабель II, чим викликав невдоволення свого брата Карлоса, який почав Семирічну війну (Guerra de los Siete Anos). Економічний спад і політична нестабільність стали логічними наслідками війни й Іспанія утратила усі свої заморські колонії, за винятком Пуерто Ріко, Куби і Філіппін.

    Революція 1868 року змусила Изабель II відректися від трону. Були скликані установчі кортесы (Cortes Constituyentes), на яких був проголошений монархічний режим, і корона була запропонована Амадео де Сабойя (Amadeo de Saboya),синові короля Італії. Під час його короткого царювання, державний переворот, здійсненим генералом Павіа (Pavia), став поштовхом для проголошення Першої Республіки (I Republica), що також не проіснувала довгий час. Генерал розпустив Парламент і королем було проголошеноАльфонсо XII, сина Изабель II. У 1885 році Альфонсо XII вмер і, поки його син Альфонсо XIII не досяг повноліття, правління взяла у свої руки його вдова Марія Христина (Maria Cristina). У 1895 році, після повстання кубинців у боротьбі за незалежність, Сполучені Штати оголосили Іспанії війну, у якій остання потерпіла поразку і утратила свої останні заморські колонії.

    XX сторіччя.

    Іспанія ввійшла в ХХ сторіччя з величезною економічною кризою. Наступна за нею політична нестабільність вилилася в державний переворот, здійснений генералом Примо де Рібера (Primo de Ribera). Він впровадив військову диктатуру, що зберігалася до 1930 року, коли він подав у відставку і відправився в Париж, де і вмер. На виборах 1931 перемогли ліві фракції. Бачачи такі результати, король відрікся від трону і залишив країну. Була проголошена Друга Республіка (II Republica). Наступна епоха ознаменувалася великими політичними кризами і безладдям. Лютневі вибори 1936 року знову стали тріумфом лівих партій у так називаному Народному Фронті (Frente Popular). 13 липня був убитий Кальво Солето (Calvo Soleto), глава Національного Блоку (Bloque Nacional), що обєднував монархів Іспанського Відновлення і традиціоналістів. 17 липня відбулося повстання гарнізонів Іспанської Африки, що розділило Іспанію на дві частини. 1 жовтня генерал Франко був проголошений головою держави в національній зоні і визнаний головою в Німеччині й Італії. Італійська і, особливо, німецька підтримка мали набагато більше значення, чим допомога, що робив республіканській Іспанії СРСР, тому в 1939 році війна закінчилася перемогою націоналістів.

    Не дивлячись на те, що Франко зберігав нейтралітет під час Другої Світової війни, його військова диктатура привела до інтернаціональної відчуженості в політичній і економічній сферах. У 1956 році Марокко одержує незалежність і пускає в хід план економічної стабілізації країни. У 1969 році Франко проголошує Хуана Карлоса де Бурбон (Juan Carlos de Borbon), онука Альфонсо XII, принца Іспанії своїм спадкоємцем на королівський трон.

    Після смерті Франко 1975 року, була затверджена конституційна монархія. На перших демократичних виборах президентом вибрали Адольфо Суареса (Adolfo Suarez), представника партії демократичного центра. Він зробив важливі політичні реформи і почав переговори про вступ Іспанії в Європейську Співдружність. Після його відставки в 1981 році, на церемонії проголошення президентом його послідовника Кальво Солето, відбулася спроба державного перевороту, що була ліквідована за один день. Наступні вибори 1982 року принесли перемогу представникові соціалістичної партії Іспанії – Фелипе Гонсалесу (Felipe Gonzalez), що зберігав свої президентські повноваження ще три терміни. 1985 став роком вступу Іспанії в НАТО, а в 1986 країна стала членом Європейського Союзу. У 1992 році Іспанія залучила до себе увагу на міжнародній арені, провівши Олімпійські Ігри в Барселоні, всесвітню виставку EXPO’92 у Севільї і проголосивши Мадрид культурною столицею Європи.

    SPAIN
     
    Правова інформація Авторські права Політика конфіденційності