Урбанізація Іспанії Після Громадянської війни й особливо на початку 1950-х років в Іспанії швидко почали зростати міста. У період з 1950 до 1970 р. кількість міського населення щорічно збільшувалася на 2,3%, тоді як чисельність сільського населення зменшувалася на 0,2% щороку. Найбільше зростання, безсумнівно, відбувалося у Мадриді, кількість населення якого 1991 р. перевищувала 3 млн осіб. Розташований у центрі країни, Мадрид є резиденцією уряду з його величезним адміністративним апаратом. Це головний вузол залізничного сполучення. Тут розміщено багато нових промислових підприємств і ведеться гігантське будівництво. Барселона, що знаходиться на північно-східному узбережжі, - друге за величиною місто Іспанії, в якому було1644 тис.
мешканців 1991 р. В економічному аспекті це найдинамічніший міський центр з розвинутою важкою індустрією і великим портом. Валенсія (752,9 тис. жителів 1991 р.) - третє за величиною місто країни - великий ринок збуту цитрусових, рису й овочів. Севілья (683 тис. жителів у 1991) - центр виноробства і вирощування маслин.
За останні роки тисячі іспанських селян перестали займатися сільським господарством і переїхали до міст у пошуках вищих заробітків. З ініціативи уряду для підвищення продуктивності сільського господарства було здійснено великі проекти зрошення і виділено кошти на придбання сучасної сільськогосподарської техніки.